Щодо попередження ГКІ
Гострі кишкові інфекції (ГКІ) - це група гострих інфекційних захворювань, що викликаються різними мікроорганізмами, які локалізуються переважно в кишечнику людини і характеризуються розвитком діареї. Найбільшу небезпеку становлять для дітей і осіб похилого віку внаслідок швидкого зневоднення організму.
Гострі кишкові інфекції широко поширені і являють собою серйозну проблему, особливо серед дитячого населення. За даними ВООЗ у дітей ГКІ займають друге місце після гострих респіраторних інфекцій, а у дорослих на їх частку припадає близько третини всіх випадків захворювань. Згідно з офіційною статистикою, в Україні щороку реєструється 50-60 тисяч випадків інфекційних діарей у дітей, з яких 20-30 закінчуються летально.
Причини гострої кишкової інфекції
Джерелом інфекції є хвора людина або носій, який виділяє збудників у навколишнє середовище з випорожненнями і/або блювотними масами. Інфекційний період триває з моменту виникнення перших симптомів хвороби і триває до закінчення відповідної симптоматики (діареї). В міру поліпшення стану хворих і зменшення клінічних проявів заразність знижується, але ще може зберігатися протягом тривалого часу. При вірусній інфекції хворий може бути заразним до 2 тижнів після одужання. Закінчення заразного періоду можна визначити тільки за допомогою лабораторної діагностики. Значну роль у поширенні інфекції відіграють хворі зі стертими формами, у яких діагноз не був встановлений. Залишаючись в колективах, вони сприяють поширенню інфекції серед оточуючих.
Зараження відбувається аліментарним шляхом (при вживанні їжі і/або води, що містить збудника захворювання), при деяких вірусних інфекціях можливий повітряно-крапельний механізм передачі. Діти молодшого віку частіше заражаються контактно-побутовим шляхом, так як у них ще не достатньо розвинені гігієнічні навички.
Провідним симптомом при ГКІ є діарея. Залежно від причини і рівня ураження кишечника виділяють наступні форми інфекційних діарей:
Інвазивні діареї. Збудники - бактерії або найпростіші. Переважно уражується товстий кишечник з розвитком коліту: cальмонельоз, дизентерія, ієрсиніоз, ешерихіоз, кампілобактеріоз, гостра кишкова інфекція, викликана синьогнійною паличкою, клостридіями, клебсієлами, протеєм, черевний тиф, амебіаз та інші.
Секреторні діареї. Найчастіше причиною стають віруси або бактерії, що виділяють ентеротоксин. Характеризуються переважним ураженням тонкого кишечника з розвитком ентериту (ротавіруси, норовіруси, ентеровіруси, коронавіруси, аденовіруси, астровіруси, реовіруси, каліцивіруси, ентеропатогенні і ентеротоксигенні кишкові палички).
Частіше за інших хворіють і більш схильні до розвитку ускладнень діти та особи похилого віку, особи із захворюваннями шлунка та кишечника, а також люди з ослабленим імунітетом.
Загальні симптоми гострих кишкових інфекцій
Інкубаційний період (з моменту потрапляння збудника до появи перших ознак хвороби) триває від 6 годин до 2 діб.
Практично будь-яка кишкова інфекція характеризується розвитком основних синдромів різного ступеня вираженості:
Інфекційно-токсичний синдром (ІТС). Проявляється підвищенням температури і симптомами інтоксикації (слабкість, запаморочення, ломота в тілі, нудота, іноді на тлі високої температури блювота). Для деяких інфекцій підвищення температури не є характерним (наприклад, холера).
Кишковий синдром. Симптоматика залежить від рівня ураження шлунково-кишкового тракту і відповідає гастриту, ентериту, коліту, гастроентериту, ентероколіту та гастроентероколіту.
Гастрит проявляється болями в області шлунка, постійною нудотою, блювотою після прийому їжі і пиття води, викликати її може навіть ковток рідини. Може бути основним синдромом при харчових отруєннях.
Ентерит характеризується появою частих рідких випорожнень. Є провідним синдромом при холері.
Коліт проявляється болями в нижніх відділах живота, переважно зліва, акти дефекації болючі, випорожнення скудні з домішками слизу і крові, помилкові позиви до дефекації, відсутність полегшення після випорожнення. Найбільш характерний для дизентерії.
Симптоми, при яких потрібно негайно звернутися за медичною допомогою:
ранній і дошкільний вік дитини (небезпека швидкої дегідратації);
особи похилого віку (старше 65 років);
часті рідкі випорожнення більше 5 раз на добу у дорослого;
багаторазова блювота;
висока температура з діареєю і блювотою;
кров у випорожненнях;
переймоподібні болі в животі будь-якої локалізації.
Діагностика гострої кишкової інфекції
Незважаючи на значні досягнення у вивченні клінічних особливостей, встановити точний діагноз при ГКІ на підставі скарг пацієнта, клінічної картини і даних об'єктивного обстеження вдається лише у 20-30% випадків. Остаточний діагноз виставляється лише після лабораторного підтвердження і виявлення збудника.
Як лікувати кишкову інфекцію?
У першу чергу лікування кишкової інфекції починається з того, що хворим призначається дієта. З раціону виключаються:
молочні продукти;
сирі овочі, ягоди і фрукти;
смажені продукти;
жирне;
солоне;
гостре;
копчене;
салати.
Потрібно пити воду без газу, компот із сухофруктів, дуже слабкий відвар шипшини. Використовують також готові сольові препарати, які розводять кип’ячою водою: Регідрон, Хумана, Ораліт та інші. За медичною допомогою потрібно звернутися, якщо пронос і блювота (навіть кілька разів) спостерігаються у маленької дитини. До приїзду дільничного або «Швидкої» її потрібно спробувати випоїти водою або чаєм, даючи по 5 мл кожні 10 хв.
Антибактерильная терапія – призначається лікарем при підозрі на бактеріальну інфекцію. В одних випадках достатньо прийому ліків в таблетках, в інших же може знадобитися внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення препаратів.
Профілактика кишкових інфекцій
Специфічної профілактики (тобто вакцин або анатоксинів) ні для однієї з цих інфекцій немає. Застосовуються тільки неспецифічні профілактичні заходи:
- дотримання індивідуальних гігієнічних заходів;
- вживання кип'ячої або бутильованої води;
- миття рук після туалету;
- відмова від вживання сирих яєць (навіть зібраних від власних же птахів);
- достатня термічна обробка м’яса;
- детальний перегляд термінів придатності тих продуктів, які ви збираєтеся купувати;
- миття овочів, ягід, зелені, фруктів перед вживанням;
- зберігання готової продукції в холодильнику;
- відмова від годування немовлят нерозведеним коров’ячим чи козячим молоком;
- підтримка достатніх санітарних умов в будинку/квартирі;
- якщо в родині хтось захворів – кип’ятіння його посуду, відмова від вживання їжі з одного посуду, знезараження випорожнень хлорвмісними препаратами.
