Як спілкуватися з військовими, які щойно прибули з фронту?
Ви міцно обіймаєте батька, брата чи сестру, вашу кохану людину, яка ще вчора ночувала в окопі під обстрілами. Чи думали ви, що скажете в цей момент? Про що запитаєте вдома? Як будете слухати численні історії або ж довгу тишу?
Важливо пам’ятати, що тепер ваші рідні чи товариші мають особливий досвід. А фізіологічний стан, в якому вони перебували, відрізнявся від того, в якому ми звикли жити щодня. Фактично людина тривалий час була на межі життя і смерті, а це вплинуло на її свідомість і на те, яким вона бачить світ довкола. Знадобиться певний час, аби минули надмірне збудження, тривожність та підсвідоме очікування небезпеки.
Нехай поради психологинь Тетяни Сіренко та Наталії Зарецької допоможуть вам дібрати правильні слова:
- Перш за все, подбайте про відчуття безпеки довкола людини. Адже психіці потрібно більше часу, ніж тілу, щоб повернутися до звичного життя;
- Не створюйте додаткових провокацій, не робіть сюрпризів;
- Не ставте тригерних запитань («Що ти відчував, коли вбивав?»);
- Пам’ятайте: сумм, туга, лють, агресія, які можуть прориватися назовні вдома, адресовані не вам. Так проявляються не докінця пережита ненависть до ворога, тривалий стресс і втома. У таких випадках згадуйте про 3 головних правила спілкування: не жаліти, поважати, підтримувати;
- Найболючіше, що можуть почути захисники: «навіщо ти туди поїхав/ла?», «ми тебе туди не посилали». Не варто такого говорити ні вголос, ні подумки, адже іноді ми «мовчимо» дуже виразно.
Якщо ви не можете змиритися з тим, що близька людина на війні, або вам важко підібрати правильні слова для спілкування, зверніться до психолога. Фахівець допоможе розібратися, звідки береться внутрішня незгода, та підкаже, як не зробити боляче.
Рекомендації розроблено в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
