Про виділення збудника сибірки тварин
Арбузинським управляння Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області інформує, що відповідно до Звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та місті Києві від 10.10.2022 № 001497 п.м./22 із патологічного матеріалу від ДРХ (коза), що належить фермерському господарству «Лукачівка ЕКО» (вул. Степова 17-а, с. Вільховець, Обухівського (Богуславського) району Київської області) при бактеріологічних дослідженнях виділено збудник сибірки (Bacillus anthracis).
Сибірка - гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Bac.anthracis. Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней - переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.
Збудник сибірки належить до числа аеробних споротвірних мікробів і існує у вигляді двох основних форм: вегетативній, тобто у вигляді бацил, які мають форму палички з прямими, ніби обрубленими кінцями і споровій. Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати "капсулу".
Потрапивши в грунт, за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12 (град.) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в грунті необмежений час, лишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час (70 і більше років) залишається збудником інфекції для сприйнятливих тварин або людини.
Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки.
У чутливих до сибірки тварин захворювання переважно перебігає в септичній формі. У свиней - у вигляді серозно-геморагічного або некротичного запалення лімфатичних залоз, зіва і глотки (локальна форма).
Відповідно до вимог Інструкції про заходи профілактики та боротьби з сибіркою тварин, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропрому України від 25 січня 2000 р. № 4, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 березня 2000 р. за № 136/4357 комплекс заходів проти сибірки включає:
- профілактичну імунізацію всього сприйнятливого поголів'я і убезпечення тварин від зараження;
- у випадку виникнення захворювання - здійснення своєчасної діагностики, оповіщення місцевих органів санітарно-епідеміологічної служби про підозру на захворювання або захворювання тварин на сибірку для організації та проведення протиепідемічних заходів, карантинування неблагополучних пунктів, ізоляції і ліквідації епізоотичного вогнища, знищення шляхом спалювання забрудненої збудником продукції, трупів тварин, що загинули від сибірки або вимушено забиті, інактивації збудника в приміщеннях, на обладнанні і контамінованій території;
- передзабійний огляд тварин і ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою, у випадку вимушеного забою тварин - обов'язкове проведення лабораторних досліджень.
Профілактичні щеплення сприйнятливих тварин проти сибірки проводять:
- в стаціонарно неблагополучних пунктах, де з моменту
останнього захворювання тварин сибіркою ще не минуло 5 років,
дорослу велику рогату худобу, овець, кіз, коней щеплюють два рази
на рік з інтервалом 6 місяців: навесні перед вигоном на пасовище і
восени - при постановленні на стійлове утримання. Хутрових звірів
щеплюють з 3-місячного віку один раз на рік;
- дорослих тварин в усіх останніх пунктах, сприйнятливих до сибірки, один раз на рік;
- молодняка великої рогатої худоби - після досягнення ним 3-місячного віку, а потім, чере,з 6 місяців, - ревакцинацію;
- ягнят щеплюють у віці 3 місяці і повторно ревакцинують через 3 місяці;
- свиней - з 6-місячного віку один раз на рік тільки в господарствах, де практикується вільно-вигульне або табірне їх утримання;
- оленів і верблюдів - з 6-місячного віку один раз на рік;
- коней - з 9-місячного віку один раз на рік (в особливих випадках - з 3-місячного віку).
В господарствах, розміщених на загрозливій території, обов'язковій вакцинації підлягають усі тварини, що надійшли до господарства. До загального стада їх допускають після карантинування не раніше, ніж через 14 днів після щеплення.
