Щодо запровадження системи поводження з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною
Прийняття Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначенні для споживання людиною», що вступив у дію в травні 2016 року, обумовлене вступом України до Світової організації торгівлі та підписанням «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». На законодавчому рівні це повністю змінило стратегію та підходи щодо поводження з побічними продуктами в Україні. В той же час, постійно триває робота щодо розробки, затвердження та впровадження підзаконних актів.
Зважаючи на нинішню ситуацію, фактичне впровадження норм Закону відбувається дуже повільно з огляду на кілька причин. Серед них варто зазначити відсутність освітньої кампанії щодо необхідності впровадження норм і правил серед операторів ринку; дія мораторію на перевірки та недостатній рівень розуміння інспекторами положень Закону; довготривале прийняття підзаконних актів.
У комплексі це призводило до того, що оператори ринку до останнього часу зволікали і фактично не впроваджували системи поводження з побічними продуктами тваринного походження відповідно до міжнародних стандартів, хоча й мали чинну законодавчу базу.
Однак виклики сьогодення значно посилюють намагання держави впровадити такі вимоги. Зокрема, сьогодні Україною підтверджено бажання та взяті відповідні зобов’язання щодо отримання статусу відносно губчастоподібної енцифалопатії ВРХ; міжнародна торгівля вимагає відповідального поводження з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людьми. Як показник - останні місії та відкриття ринку Китаю та Туреччини, де це питання було одним з ключових. Актуалізується і фактор екологічного забруднення, що може призвести до міжнародних наслідків, та значно впливає на ситуацію зі здоров’ям людей і тварин в Україні.
У зв’язку з зазначеним, в останній час значно пожвавилася робота державних органів контролю за ситуацією в галузі перероблення побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людьми. Так, наказом Мінагрополітики від 07 березня 2018 року №130 затверджено акти перевірки операторів ринку, що займаються обігом побічних продуктів тваринного походження. А це фактично всі дотичні до живих тварин та м’ясо/молокобереробки підприємства.
В Україні заборонено використання худобо могильників та біотермічних ям. Державне підприємство Укрветсанзавод перебуває на стадії банкрутства і не в змозі забезпечити безперебійну роботу всіх філій, а приватні компанії з утилізації мало представлені на ринку України, адже такі інвестиційні проекти потребують тривалого часу для реалізації.
Виникає логічне питання, то як же цивілізовано і сучасними методами вирішити проблему? І категорія побічних продуктів підлягає видалення (спаленню), при цьому цей метод також можна застосовувати і до інших категорій.
Крематори можуть використовуватись на наступних об’єктах:
1. Птахофабрики, свинокомплекси, тваринницькі ферми всіх розмірів (для утилізації І та ІІ категорії побічних продуктів).
2. Інкубатори (утилізація залишків виробництва).
3.М’ясокомбінати, бійні (для утилізації боєнських відходів).
4.Лікарні ветеринарної медицини, лабораторії (утилізація побічних продуктів і лабораторних тварин).
5. Віварії.
6. Митні пости, тощо.
З використанням печей (крематоріїв) проблема вирішується одразу на підприємстві. За даними виробників, один крематор з разовим завантаженням 500 кг здатний спалити 15 тонн побічних продуктів на місяць. Без витрат на транспорт і супровідну документацію, втрати на переобладнання та обслуговування крематорію окуповуються за 1,5-2 роки за урахуванням його на 50% завантаженості.
Використання крематора на будь-яких тваринницьких підприємствах (падіж, плацента, перо, спили рогів тощо) запобігає накопиченню на підприємстві побічних продуктів і мінімізує ризики поширення небезпечних захворювань – сибірки, емкару, сказу, туляремії, правця, африканської чуми свиней, ботулізму, міксоматозу, геморагічної хвороби кролів, високо патогенного грипу птиці тощо. При цьому відіграє значну роль у контролі та формуванні статусу щодо губчастоподібної енцифалопатії ВРХ.
При спалюванні побічних продуктів в окремому крематорії радіус СЗЗ становить 300 м, при розміщенні крематора на території підприємства СЗЗ визначається розташування самого підприємства.
Чому використання печей вигідно і доцільно? Спалювання біоматеріалу наразі є найефективнішим і екологічно оптимальним рішенням проблеми видалення побічних продуктів І категорії. Витрати на придбання крематоріїв та ПММ для процесу спалювання значно нижчі порівняно з витратами на транспортування і оплатою утилізації на спеціалізованих майданчиках.
Широкий вибір обладнання в Україні дає змогу підібрати крематор з оптимальною продуктивністю, а кілька крематорів з невеликим об’ємом можна встановити, наприклад, на віддалених майданчиках/ ділянках виробництва.
Отже, спалювання є сучасним та оптимальним рішенням проблеми накопичення та знищення побічних продуктів тваринництва, не призначених для споживання людьми. Відповідальне дотримання норм Закону унеможливлює безперешкодний доступ до міжнародних ринків та уникнення відчутних санкцій з боку держави.
